Інтерв’ю з Іваном Петренком про стан української стартап-екосистеми та перспективи інвестування в українські стартапи

Як ви вважаєте, наскільки Україна є розвиненою з точки зору стартап-екосистеми?

Хочеться бути оптимістичним, однак важко сказати, що ми розвинута країна в цьому контексті. Проте український ринок стартапів почав еволюціонувати і ставати на ноги. Особливо в довоєнні часи можна було спостерігати потужний поштовх до розвитку конкурентної екосистеми: почали з’являтись акселератори та організації, які активно підтримували цей напрям, почали заходити венчурні фонди як іноземні, так й українські. До того ж ключовим для нашого внутрішнього ринку є поява історій успіху українських команд, адже вони стали прикладом для інших та зароджували в молоді непереборне бажання починати створювати свої продукти й сервіси.

‍

Наскільки українці можуть бути конкурентними у світі стартапів?

Однозначно, ми можемо бути конкурентними, зокрема, зважаючи на те, що у нас дуже працьовиті люди із відчутним технічним бекграундом. У нас дуже потужні інженери. Проте нам постійно бракує так званих soft skills, вміння презентувати себе, продавати в широкому розумінні цього слова, застосовувати інструменти маркетингу, комунікації та фандрейзингу.

Ми маємо всі шанси бути конкурентними, але для цього потрібно дуже багато працювати, а особливий внесок повинен бути ще на ранніх стадіях, починаючи зі шкіл та університетів. Нам необхідно змінювати програми, розвивати у молоді навички інноваційного підприємства та навчати більш практичним речам. І саме масова поява бізнес-інкубаторів та акселераторів при університетах забезпечить молодих людей можливістю робити перші помилки та спроби створити й запустити свої продукти чи послуги. Так, не всі з них стануть підприємцями в майбутньому, однак вони виростатимуть тими людьми, які будуть розуміти, як і де ці інструменти та знання використовувати.

‍

Які виклики та корективи вносить війна щодо пошуку інвестицій для стартапів?

Безсумнівно, війна негативно вплинула на стартап-екосистему. Це повномасштабне вторгнення змусило багатьох команд закрити стартапи чи відкласти свою діяльність до кращих часів. На це є ряд причин: хтось виїхав за межі України, хтось повернувся на стабільну роботу, до прикладу, в IT-секторі, а хтось пішов волонтерити, що дуже притаманно стартаперам і апелює до їхньої активної позиції в житті. Відповідно й ускладнилась ситуація з інвестиціями, деякі грантові фонди закрились, а ось, до прикладу, Український фонд стартапів призупинив видачу нових грантів.

Проте ринок потроху починає оживати. І найважливішим в цій історії є усвідомлення того, що не так важко знайти кошти, як знайти сильну команду, яка пропонуватиме конкурентний продукт та матиме вміння масштабуватись на глобальні ринки. Гроші чекають на хороші команди. Немає команд - не буде й фондів.

‍

Умови війни стають вироком чи все-таки додатковими стимулом та мотивацією знаходити нові можливості?

Вироком це буде для тих, в кого постійно виникали складнощі у роботі над своїм продуктом. Для тих, хто завжди йде до кінця і шукає нових можливостей, ці умови будуть слугувати мотивацією.

‍

Якими є ваші прогнози щодо подальшого інвестування в українські стартапи? Що взагалі наштовхує українських та закордонних інвесторів доторкнутись до сміливості та інвестувати в українських засновників?

Все залежатиме від того, коли закінчиться війна. І як тільки вона закінчиться, я впевнений,  що в Україну прийде дуже багато інвестицій, передусім - в інфраструктурні проекти. І саме грамотне використання одного із найпотужніших брендів у світі - бренду України - доволі тривалий час притягуватиме додаткові інвестиції, зокрема й в сферу стартапів та інновацій. Тому я думаю, що все у нас буде гаразд. Нам потрібно розвиватись, вкладати гроші, популяризувати себе та будувати сильні команди.

‍